Позакласні заходи

Іде святий Миколай

Вчитель. Шановні батьки і діти! Хто не знає про святого Миколая? Малий і старий знає про нього. Весь християнський світ вважає його за великого угодника Божого. З великим нетерпінням чекають на прихід Миколая діти. Наслідуймо добро і вчинки Миколая! Нехай це свято стане для нас святом Милосердя, святом Доброти, Прощення і Любові до ближніх.

( Звучить музика. На сцену виходять ведучі).

 Ведуча. Жив колись давно на світі

Десь у Азії юнак,

Роздавав дарунки дітям

Той багатий одинак.

Бідним дітям у потребі

  Дарувати він любив,

Аж Господь Вседобрий в небі

Миколая полюбив.

Став єпископом все знаним

Миколай і чемно жив.

Особливої пошани

    Він у Бога заслужив.

Запитав Господь: «Що хочеш

За свої заслуги ти?»-

«Хочу, Господи, я хочу

Раз у рік на землю йти.

Завітати в кожну хату,

Всіх вітати знов і знов,

Чемним дітям роздавати

Подарунки за любов».

І отак щоразу, діти,

Вам щороку Бог дає:

Миколай мандрує світом –

Подарунки роздає.

Він за них не хоче плати.

Лиш, як то велить Господь,

Батька й матір шанувати,

Рідну церкву і народ.

Ведучий.

Накінець – то, діти милі,

Ми діждались тої хвилі,

Що з небесного престолу

Зійде пресвятий Микола.

Темна нічка за шибками.

Сніг біленький мерехтить.

Небеса блистять зірками.

Десь дзвіночок мерехтить.

Миколай вже поспішає,

А з ним ангели малі.

В кожну хату він загляне,

Бо дарунків хочуть всі.

1 – а дівчина.

В грудні ніч є чарівна

Бо з небесного човна

Миколай на землю сходить

І дива усюди творить.

1 – й хлопець.

Все він знає, все уміє,

Тільки хтось про щось помріє –

Мрію здійснить в цюю ніч,

Бо святий він – в тому річ.

2 – а дівчинка.

Наставляє Миколай

Злом себе не покарай!

Чесним будь та справедливим,

І працюй не будь лінивим.

Другом вірним завжди будь.

Свого роду не забудь.

2 – й хлопець.

Не зречись своєї мови

Ні за якої умови!

Будь людиною завжди

І добра від долі жди.

1 – а дівчинка.

В ніч на свято Миколая

Дітвора уся чекає

Подарунків і чудес,

Із – за хмар з самих небес

Він несе дарунки добрі

У своїй великій торбі

У віконця заглядає.

І про тебе все він знає.

1 – й  хлопець.

Як ти вчишся, де ти ходиш,

Як себе з людбми поводиш,

Чи лягаєш вчасно спати,

Чи порядок робиш в хаті.

2 – а дівчинка.

Якщо чемний, то тоді

Подарує він тобі:

Може коника прудкого,

Може котика м´якого,

Літачок чи книжку,

Чи ведмедя й мишку.

2 – й хлопець.

Може лижі, ковзани,

І в додаток до зими –

Пряників, цукерок чималу торбину,

Щоб почастувати ними всю родину.

1 – а дівчина.

Миколай тихцем зайде,

Твоє ліжечко знайде.

Подарунки покладе.

І з кімнати геть піде

Та коли ти неслухняний,

Робиш прикрощі для мами,

Миколай тобі несе

Добру різку – і … Усе!

Пісня.

1 – й читець.

У зимовий нічний час

Миколай іде до нас.

На санках везе пакунки,

В тих пакунках – подарунки.

Миколай на сивих конях

В двори заїжджає

І пакунки чемним дітям

Із санок скидає.

Коли діти міцно сплять,

Раптом двері заскриплять,

В хату Миколай прийде

І дарунок покладе.

2 – й читець.

Ці дарунки не прості –

Миколаєві, святі –

Під подушку їх кладе,

Коли в хату він зайде,

Кому – зошит, кому – книжку,

Кому – іграшку й калач.

А нечемним дітям – різку

Й більш нічого – хоч ти плач.

Ще й погладить по голівці

Чемну він дитину.

Не обмине, не облишить

Жодную хатину.

1 – й читець.

В кожну хату завітає.

Де послушні діти.

Дар святий їм залишає,

Як їм не радіти?!

 І я рада за дарунок

Від отця святого,

Від Миколи – чудотворця,

Хранителя мого.

2 – й читець.

Буду щиро Миколая

Я також просити,

Щоб зіслав із неба ласку –

На вкраїнські діти.

Святий отче Миколаю,

Просим тебе щиро:

Єдність дай у ріднім краю,

Злагоди і миру!

Пісня. « Іде святий Миколай»

Ведучий.

Двоє діток рано встали,

Миколаю лист писали.

Один з них жив у достатку,

Другий мав скромненьку хатку.

Перший лист такий складав:

Хлопчик 1.

«О мій отче Миколаю,

Прошу те, чого бажаю:

Плеєр мій вже застарілий,

Флешку хочу і мобілу,

А ще – джинси найкрутіші,

Куртку, светер – наймодніші!

Прошу ще щось солоденьке,

Кіндер, мілку, щоб смачненьке.

Я тебе дуже чекаю,

Подаруночків бажаю»

Ведучий.

Другий аркуш білий взяв,

Несміливо помолився,

Всі провини пригадав.

Лист від серденька полився:

Хлопчик 2.

«Святий отче Миколаю,

Прошу, я тебе благаю,

Мою хату не минай.

Завітай до нас в ту днину,

Ми чекаємо гостинно.

Подарунків не прохаю,

Бо, що треба, я все маю.

Прошу лиш здоров ́я мамі,

Таткові роботу дай.

Помагай мені в навчанні,

Про сестру не забувай.

І якщо тобі нескладно,

І в нас в хаті ти будеш,

Солодощі дуже любим ,

Може, ти нам принесеш?»

Ведучий.

На вікно листи поклали,

Хлопці вчитися пішли,

Ангели листи забрали

Й Миколаю принесли.

Ведуча.

Миколай листи оглянув,

На дві купи розділив,

Від одних приємно стало,

Інший трішки засмутив.

Ведучий.

Коли просиш щось, то думай,

Чи потрібно це тобі,

Чи піде воно на користь

У духовному житті.

Ведуча.

Може, хтось є поруч тебе

У потребі чи біді,

І йому потрібно більше

Допомоги, ніж тобі.

Вовк. Гей,  бурмиле, чи ти чув? Чи ти бачив, хто це був?

Ведмідь. Бачить – бачив, чути – чув. Але що – не збагнув!

Лис. До святого Миколая діти тут листи вкидали.

Заєць. І у голос розказали все, чого собі бажають.

Вовк. Жаль, ой жаль, тяженький брате,

Що не вмієм ми писати

Дуже – ах! – хотів би я

Хоч маленьке порося!

Заєць. О, стидайся! У святого як проситимеш такого? Краще побажай собі ось кап устоньки хоч дві.

Ведмідь. Ну, смішний ти, куцохвостий! Таж хіба вовк постить? Вовк – все вовком, а ось я б з ́їв горщик меду.

Лис. Звісно, мед – це не найгірше. Але курочка смачніше заїдати на обід. Та про це просить не слід. У святого Миколая я хоч масла попрохаю.

Ведмідь. Чути – здаля щось гуде!

Може, вже святий іде?

( Звірі ховаються. Вбігає двоє дітей. Дівчинка голосно плаче.)

Хлопчик. Ой, не плач! Ой почекай! Бачиш, от і лісу край.

Дівчинка. Ось і скринька, та листочки я загубила.

Хлопчик. Ну ж, не плач же, не ридай.

Та ж святий Миколай

Знає наші всі бажання,

Всі надії, сподівання.

Хоч листочки ти згубила,

Добрих вчинків ти зробила,

Певно, більше, ніж ми всі.

Годі, на хвальбу не час!

Чуєш, хтось іде до нас!

Вовк. (тримає листочок) Я доріжкою ішов і он цей листок знайшов.

Ведмідь. Це ж оця красуня мила

Знехотя його згубила.

Кинь скоріш листа у скриньку,

Щоб потішити маленьку.

Вовк. О ні – ні! Я вже сам його святому дам

Може, стане він добрішим,

Дасть мені м ́ясця раніше.

Ведмідь. Швидко, Вовче, кинь листок!

О вже чую скрип санок!

Пісня. «Іде зима»

(З ́являються два ангели. Один несе тоненьку книжку, другий – товсту – телефонну).

1.     Ангел. Ох, як я втомився. Ця книжка така товста, що крила спадають. Доведеться вести гелікоптером. А попереду ще багато праці.

2.     Ангел. Так деякі діти до останнього дня посилала Святому Миколаю листи, і навіть телеграми. Всі пишуть, що чемні, але чи це справді так? (Звертаються до дітей). Ми ходимо поміж вами і перевіряємо, чи ви справді були чемними і записуємо до книжки.

1.     Ангел.  До однієї книжки – чемних, а до другої збиточників.

2.     Ангел. В одній книжці – добрі діла (показує свою тоненьку книжку) А в отій – гріхи, грішки й усякі збитки (показує на книжку першого ангела).

1.                 Ангел. То це я гріхи ношу? Недарма моя ноша така тяжка, що я вже двічі з неба впав. Але тут, щось не так: не може бути, щоб наші українські діти були такі нечемні. Ану почитаю (читає напис на товстій книзі): «Реєстр для чемних дітей». А покажи – но свою (читає): «Реєстр збиточників». Що ж це ти наплутав! Дивись скільки в нас добрих дітей – ось вони сидять (показує на зал), усміхаються й чекають на гостну отця Миколая. А нечемних зовсім мало, та й тих ми ще перевіримо й може викреслимо з поганої книжки.

2.       Ангел. Як же це я переплутав!

1.                Ангел.  Бо хоч ти і ангел, а потребуєш окуляри. Ось вони якраз лежать на снігу. Видно отець Миколай тобі авансом подарунок прислав.

2.  Ангел.  (надягає окуляри) О, тепер бачу.

1.  Ангел.  А за те, що переплутав, мусиш нести оцю товсту книгу ( передає свою книжку).

2.  Ангел. Добре вже, добре. Ходімо ж закінчувати свою роботу (виходять).

1.  Круть.  Ой як тут холодно. Я заздрю вовкові, лисиці й навіть зайцеві, що в них такі пухнасті кожухи. А в нас сама шкіра і кості. Я замерз як чорт.

2.  Хвиць. Так, у нашій прекрасній батьківщині пеклі – дуже тепло.

1.  Круть.  Еге, часом аж за гаряче. Я радий вирватись деколи з пекла й по брикати по світу (брикають по сцені).

2.  Круть. Не забувай, що ми сюди послані в важливій справі. Наш генеральний секретар пекельного союзу дав наказ  наловити якнайбільше грішників.

1.  Хвиць.  А як не наловимо, то пан сатана нас самих на гарячу сковороду посадить. Або вижене з роботи й не дасть нам нашої улюбленої їжі гарячої смоли.

2.  Круть. Ой і не згадуй! Тут ніде її нема, а я вже зголоднів. Одягнувся я якось в школярську уніформу й попросив смоли у Івасика, а він сказав, що вони такого не їдять. Він дав мені шматочок гуми, і я нею ледве не вдавився. І як діти таке паскудство їдять? Як воно їм зуби не повириває?

1.  Хвиць. Тихо, тихо! Ось діти йдуть до школи. Може серед них є нечемні. На кожного нечемного ми приготуємо різку у подарунок.

(Івасик і Тарасик йдуть до школи)

Івасик. Тарасику сьогодні до нас святий Миколай прийде.

Тарасик. Еге ж. Він чемним дітям подарунки принесе.

Івасик. А ти був чемним?

(в цей час підкрадаються чортики. Один стає за спиною Івасика).

Івасик. Так. І буду чемним до самого Різдва, а там побачимо.

(Чортики стрибають з радощів)

Тарасик. А я намагаюсь увесь час бути добрим. Мене назвали Тарасом на честь великого нашого поета Тараса Шевченка, й тому я мушу бути завжди чемним.

Круть. (підштовхує Івасика) Скажи йому щось нечемне.

Івасик. Тільки дурень може бути завжди чемним.

Тарасик. Що ти кажеш? То виходить я дурень?

Круть. (підштовхує Івасика) Покажи йому язика. (Івасик показує Тарасику язика)

(Хвиць підкрадається до Тарасика)

Хвиць. Бачиш який він! Чого ж ти стоїш? Бий його!

Тарасик. О, ні! Ми з ним друзі, битися не можна, та ще й у такий гарний день(обертається до чортиків) А це хто? Ти часом не чортик? Моя бабуся казала, що чорти бояться хресного знамення. Ось я тебе перехрещу.

Чортики. Ой, не роби цього! Ой – ой – ой. (Втікають).

Пісня. «Свято Миколая».

Ангел 1. З небес високих я тут приходжу,

Діточки любі, кохані.

Я той, що завжди при вас сторожу,

Маю опіку над вами.

Я той, що чую, я той, що бачу,-

Що робить кожна дитина.

Як воно плаче – і я з ним плачу.

Сумна у мене година.

Голодне я нагодую,

Заплаче – я потішу,

Коли сон зморить голівку сонну –

Я його радо сколишу.

Ангел 2. І я вас люблю, діточки милі, над все на світі,

Бо я ваш сторож, бо я ваш Ангел – хоронитель.

І нині діти будете радіти,

Бо радість велика вже сходить,

Мов сонце ясне. Радуйтесь діти,

Святий Миколай надходить!.

Миколай. (заходить)

Слава Ісусу Христу!

Любі мої діти, шановна громадо!

Нині свято в вашім домі,

І я вас вітаю.

Гараздів, здров ́я і доброї долі

Щиро вам  бажаю.

Саме сьогодні рік минув,

Як у школі цій я був,

Дарунки дітям роздавав,

До праці всіх вас закликав.

Наказував вам чесно жити,

Від зла тікати, а добро творити.

На порозі Рік Новий

І Різдво Христове,

А чи кожен з вас ці свята стрічати готовий?

Як живете, мої любі діточки кохані?

Чи вчились добре в школі, чи були слухняні?

Чи знаєте ви пісні, вірші, колядку?

(Забави та ігри з Миколаєм)

1.  Дівчинка.  О Боже мій милий! Пошли мені розум!

Пошли мені серце, пошли мені душу,

Щоб добре любила і коїть не вміла

Ніякого зла!

2.  Дівчинка. Пошли нам, Боже,

Маленьким дітям,

Щастя, здоров ́я

На довгі літа.

Щоб нам світила зіронька долі,

Щоб ми не знали лиха ніколи.

1.  Хлопчик. Щоб виросли

Розумні і сильні,

Душею чисті

І серцем вільні.

1.  Дівчинка. На колінцях я молюся,

Всі гріхи мені прости,

Від лихого захисти.

Просвіти моє серденько,

Щоб училися гарненько,

Щоб у школі і удома

Не робили зла нікому,

Щоб татуся поважали

І матусі допомагали,

Щоб були ми всі здорові,

   Завжди в мирі і любові.

Дівчинка. Святий ти, добрий Миколаю,

      На Тебе ждемо вже давно,

Що даси Ти нам, про це незнаєм,

Та просимо Тебе одно:

Ти нашим родичам дай сили,

Щоб виховати нас могли,

Щоб твої втіхи ще дожили,

Щоб доросли їх діточки

Хлопчик. А всьому нашому народу

Ти добру долю принеси,

Усяке зло й лиху пригоду

Від України відверни.

Дай добру волю й много літ,

Щоб пісня – слава України,

Полинула на цілий світ.

Миколай. От настав прощатись час,

Залишаю вже я вас.

Будьте добрі й завжди щирі,

Живіть в злагоді і в мирі.

Мамі й татку помагайте,

Менших себе не чіпайте.

Вчителям у поміч будьте,

І мене ви не забудьте.

Швидко мчиться часу лік,

Знов прийду я через рік

На велике, світле свято.

З Миколаєм вас малята!.

Ведуча. Відчиняйте двері ясенові,

Бо Різдво ступає на поріг

Знак добра, Господньої любові

В світлі Віфлеємської зорі!

Хай це свято лине в кожну хату,

В кожнім серці він за лише слід

Будьте дужі, щирі і багаті

Щастя вам і довгих многих літ!

Ведучий. Хай за вікном хуртеця злиться,

А нам співати і радіти.

Горить ялинка у світлиці –

З Різдвом Христовим, любі діти!

Дніпро обняв дзвінкі Карпати,

А в хаті вже кутя і сіно.

Дозвольте заколядувати:

З Різдвом Христовим, Україно!

Пісня. «Коляда колядка»

 Андріївські вечорниці

Дівчина. Є у нашого народу чудовий звичай – святкувати вечорниці.

Віддаючи шану минулому. Беручи все найкраще від сьогодення, ми на вечорницях відтворюємо все найкраще, що є в народу :його пісню, мову, історію, звичаї.

Хлопець. Пора вечорниць. Це довгі вечори з глибокої осені і до  зими. Давайте завітаємо до однієї хати , де нас вже чекають добрі господарі

О. Добрий вечір, добрі люди

Г. Хай здоров’ячко вам буде

 ОДАРКА .Будьмо знайомі. Я Одарка – господиня вечорниць.

Гриць. А я їх господар – Гриць.

Щиро просимо до нашої хати на вечорниці завітати

Слухай, Одарко, ти ще вечері не зварила, а вже молодь скоро зійдеться.

ОДАРКА . Ой, вже вечір, а ще нікого немає. Ти не хвилюйся, у мене все готове.

А ось вже і дівчата йдуть.

Дівчина. Господаре, господине, та чи впустите нас до хати, ми вміємо співати й танцювати?

Гриць. Та заходьте вже , дівчата

Пісня «Ой не ходи , Грицю»

Дівчина. Добрий вечір, господарю і ти , молодице, чули ми, що у вашій хаті будуть вечорниці

ОДАРКА Заходьте, дівчата,сідайте за стіл, поговоріть, відпочиньте.

Дівчина. Та ми краще повишиваємо, бо коли хлопці прийдуть, буде не до роботи

Пісня «Вишивала дівчина вишиванку» (дівчата вишивають)

Дівчина. Дівчата, а де ж то наші хлопці забарилися?

Хлопець. Агов, чи є хтось тут , у цьому домі?

ОДАРКА . Заходьте, заходьте, чекаємо уже вас

Хлопці:

Хлопець1.Добрий вечір тому, хто у домі цьому

Хлопець 2. Всім гостям оселі і хазяйці веселій

Хлопець 3. Чого ви такі сумні, дівчата?

Хлопець 4. Та на ваших вечорницях хто сумний, розвеселиться.  Співи, танці, небилиці – гарні будуть вечорниці

ДІВЧИНА. Дівчата, а давайте заспіваємо і затанцюємо

Пісня «Кину кужіль на полицю»

Хлопець. А ми що ж, хлопці,  давайте втнемо якоїсь

Пісня «Їхав, їхав козак містом»

Хлопець 3. Дівчата, відгадайте  одну загадку. Пузатий, товстенький, чимось напхавсь смачненьким, в окропі скупавсь, у дірку впав, там і пропав

Дівчата. А що ж це таке?

Хлопці.  Таце ж Вареники, вареники

Пісня. «Вареники»

……Д. Наші хлопці вареників хочуть (2р)

Х. Навари, милая, навари, милая, навари, ухаха, мила чорнобривая

Д. А ми дров не маєм, наші ви хороші, а ми дров не маєм, хлопці наші гожі

Х. Нарубай, милая, нарубай, милая, нарубай ухаха, мила чорнобривая

Д. А ми сил не маєм, наші ви хороші , а ми сил не маєм , хлопці наші гожіі

Х. Не балуй, милая, навари, милая, пирогами пригости, мила чорнобривая

Уляна:

Їжте, гості, просим  щиро,

Вареники наші з сиром.

Вареники непогані,

Вареники у сметані.

Одарка. Панько, ану познайом нас з своїми друзями. Може, хто піде за жениха до моєї доньки?(сміються)

Панько. А чим я не жених? Може, й не зовсім гарний, та роботящий. Вже як за щось візьмусь – за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду, а що вже обідати люблю! Обідав би до самої вечері, вечеряв би до само сніданку.

Вибереш мене – горя не знатимеш.

Хлопець3: Не хоче вона тебе, - ти роботящий, а вона хоче багатого. Мене звати…. Я хазяйський син. Багатий. Маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, а друга не несеться. Зате, бачить добре. Маю землі видимо-невидимо. Скільки б не дивився і не придивлявся – не побачиш. А

що вже худоби! І жуки, і гусінь, і мухи, а що вже комарів – світу білого не видно!

Хлопець : Не підходите ви їй! Вона хоче роботящого, розумного та гарного! А мама кажуть, що я такий гарний, як місяць, а розумний, як п’ять писарів вкупі. Мені б ще таку жінку, як я. А то візьму гіршу – люди сміятимуться. Ти не дивися, що я такий замурзаний, ти мене вмий,

причеши, - і можна під вінець шкандибати! А цілуватися я й зараз готов.

Хлопець : Сидів би вже тихо!:)

Стецько: Ото й патлата?! А що у вас варили?
Уляна:Нічого!
Стецько: Брешеш бо, як нічого! Батько казав розпитай її або всім,  а я усе й позабував!
Уляна: То піди до свого батька і розпитай, як позабував.
Стецько: Уляно, ти за мене ідеш?
Уляна: Ні, голубчику. Сього ніколи не буде!
Стецько: А чому, що не хочеш?
Уляна: Не хочу. Тим, що не хочу!
Стецько: А батько казав, що ти підеш.
Уляна: Не піду.
Стецько: А як заспіваю, то підеш, от послухай:  

   “На курочці пір’ячко рябоє,

                                                                                         Любимося ,серденько, обоє,

                                                                                         Диб, диб, на село,

Кив, морг на нього,

Я не дівка його, не піду я за нього!

А що чи хороша моя пісенька?

Уляна: Така точнісінько, як ти, що нічого не второпаєш! Ось я тобі заспіваю!
Уляна: Лучше впасти мені з дубу, ніж йти заміж за Конндзюбу, Стецько Гидкий, Стецько бридкий, Цур тобі не в’яжися, Пек тобі, відчепися. А що , Стецюню, чи хороша моя пісенька?
Стецько: Погана. Як я її розслухав, то вона, дуже погана! Який тебе нечистий її  навчив?
Уляна: То я тобі й співаю, і  кажу тобі, що не люблю тебе, і не піду за тебе!
Стецько: Ось коли б ти вже була моя жінка і сказала б, що не хочеш за мене, то я б тобі пику побив, як мені часом батько б’є , а то іще тепер не можна, дарма,  я підожду, а поки що ласкою просю: Уляно! Піди за мене! А чи знаєш, що ми будемо робити, як оженемось?
Уляна: Ти ж знаєш! Я ні!
Стецько: Так я тобі розкажу: напечемо коржів, замнемо маку, та намішаємо з медом, та й посідаємо, та й їстимемо! І не мудро скажеш?

Дівчина : 2. Та годі вам, Уляно, Стецько, давайте краще веселитися !

Хлопець : Дякую, тітонько. Дуже смачні у вас пироги. Мабуть,ви з Уляною робили.

 Одарка. Та всі дівчата допомагали.

Гриць. Ой, Одарко, яка ж ти у мене господиня

Одарка.  Пісня «Чим я не хазяйка, чим не господиня»

…..Одарка. Чим я не хазяйка, чом не господиня? (2р.)

Сім днів в хаті не мела, печі не топила(2р.)

Гриць. Ідуть люди з  поля і з тебе сміються (2р.)

Що у тебе в подушках ворони несуться(2р.)

О. Не смійтеся, люди, якось воно буде(2р.)

Я ворону поскубаю ще й пирина буде(2р)

Г. Чим ти не хазяйка, чим не господиня(2р.)

Вареників наварила, гостей запросила (2р.)

Господар. Вареники були  смачними,а не такими, як оті, що я з кумом варив!

Дівчина .Дядьку , а як Ви вареники ті варили? Розкажіть!

Гриць. Куме Миколо, розкажи-но про нашу пригоду

Кум. Ось послухайте, дівчата.

        Кум поїсти неабиякий мастак.

        Йому жінка що не зварить, все не так.

        Вередує: - як з’їдаю твій обід,

         Наче гирю закладаю у живіт.

        Он, торік я в ресторані, - каже, - був

        Ледве миску з декелями не ковтнув.

        Там таку дають підливку, смак і шик !

        З нею можна з’їсти власний черевик.

                   Раз, в неділю ми зостались без жінок,

                   Подались вони раненько на товчок.

                   Ми із кумом закурили, сидимо.

                   Кум наліво, я на право – плюємо.

                   Не зоставили нам їсти, то й нехай…

                   А ми зваримо вареники давай!

        Налили ми в ночви свіжої води.

        Півмішка муки насипали туди.

        Я качалку взяв, а кум мій – макогон,

        Тісто туго замісили, як гудрон.

        Дріжджів кинули дві пачки – красота!

      Потім перцю і лаврового листа.

     Тісто виклали на стіл ми, тай січем…

     Я, ножівкою, а кум мій – сікачем.

     В казані кипить, аж піниться вода.

     Я ліплю, а кум вареники вкида.

     На вусах у мене тісто, в нього – сир.

     Кум по кухні походжав, як командир.

     Хай живіт, говорить, лопне, а жінкам

     Отакенького вареничка не дам!

                   В казані вода вирує, булькотить.

                   Сир гарячий нам на голови летить.

                   Покипіло так, не більше двох годин.

                   Бачим, збились всі вареники в один.

                   Ми вареник той штовхаємо до дна,

                   А він лізе, випира із казана.

                  Кум говорить:  - ну, нехай вже буде так.

                  Покуштуємо яке воно на смак.

      Поділили ми вареник, сидимо

      Кум виделкою, я ложкою – їмо.

      Я помалу ремиґаю, кум жує.

-   Ну, цікавиться,  - як враження твоє?

Я показую на пальцях та стогну:

Зуби злиплись, язика не поверну.

В кума очі лізуть з лоба – не ковтне!

Я як двину його в шию кулаком.

Тут відразу нам полегшало обом.

Кум затявся на своєму, а жінкам,

Я однаково понюхати не дам!

             Те, що я не з’їв і кум мій не доїв,   

             Потаскали кабанові ми у хлів,

             А кабан понюхав тісто, кашлянув,

             Перекинувся в баюру і заснув.

             Кум штовха його: - пардон, мусьє кабан!

             Вибачте, не знав, що ви – гурман.

             Може, ви вже захотіли в ресторан?

             І надів йому на голову казан…

Дівчина . Ой, і потішили Ви нас, дядьку!

 Дівчина . Дівчатонька, а давайте заспіваємо господарям, хай душа ласкою та добром наповниться!

Пісня «Ти ж мене підманула»

Господиня. Гарної знаєте. Оце послухаю і на серці веселіше.

Дівчина. Тітонько, а розкажіть звідки пішов отой звичай ворожіння чи гадання на Андрія?

Господиня. Розкажу. Я від старих людей чула, Андрія називають Первозваним, бо саме його та брата Симона Ісус зробив своїми першими учнями. Вони були здатні зцілювати людей. Каліки, хворі, сліпі після зустрічі з ним зцілювалися. Люди стали вірити, що саме в ніч народження Апостола Андрія можуть збутися всі бажання. Треба вірити, бо без віри гадання не має сили. Дівчата, а ви хочете знати свою долю?

Дівчата. Хочемо, дуже хочемо.                        

Обряд ворожіння

ЯК ДІВЧАТА ВОРОЖИЛИ

1. Брали перстень, галузку мірти, ляльку й квітку паперову (квіти виготовляли самі дівчата осінньо-зимовими довгими вечорами із різнокольорового паперу та прикрашали ними ікони та портрети в кімнатах) - і кожну річ під окрему тарілочку клали. Найперше старшій дівчині долю вгадували. Всі за неї пережи­вали, бо хотіли знати, чи вийде скоро заміж, чи ще буде цей рік дівувати. Та дівчина, якій вгадували долю, не мала бачити, як дівчата будуть підкладати під тарілки вищезгадані речі. Як тільки їх розклали, то запрошували дівчину „тарілку" вибирати, щоб свою долю вгадати. Кожна дівчина вибирала лише одну тарілку. Момент вибору був дуже хвилюючим, адже кожна з них вірила: що вибере на свято Андрія, це її й чекає.

Якщо під тарілкою буде перстень - скоро заміж вийде; якщо - квіточка, то ще дівуватиме; якщо мірта, то незабаром її розлука з милим чекає, а коли витягне ляльку, то зраду від коханої людини матиме.

2. Дівчина знімала свій чобіт та кидала його від себе із заплющеними очима. Кидаючи, не мала права зрушити з місця, бо не збудеться. В який бік чобіт носком упаде, звідти наречений шукатиме.  

3. Вибігали дівчата на подвір'я, ставали біля плоту та рахували кілки, промовляючи: „Молодець, старець". Останній кілок обов'язково оглядали. Якщо кілок тонень­кий і рівненький, то тій дівчині випаде хлопець молоденький; а коли кривий і товстий, то такий і хлопець буде; а якщо кілок з товстою корою, то суджений буде багатий, грошовитий та з бородою. Це найвеселіша ворожба. Дівчата одна з одної кепкували, жартували... Вірили - не вірили, а все ж трішки хвилювалися, бо всім хотілося заміж за молодого парубка.

4. Брали чобіт у дівчини, від стіни до порога переставляли і так промовляли: молодець, удовець, буду дівувати, - і як вийде, то таку долю ця дівчина буде мати.

5. Від стінки п'ятеро дівчат одна перед одною наперед ставали і хто перед порогом стане, та перша вийде заміж, а дівчина за нею -другою буде справляти весілля; за другою - третя і т.д...

6. На аркушах паперу ім'я хлопців писали, потім перемішували їх, у шапку клали і собі „хлопця вибирали".

7. Виходили дівчата одна за одною на подвір'я і примовляли:

       О Святий, добрий Андрію,
       Я лишень на Тебе маю надію!
       Дуже хочу знати,
       Звідки нареченого маю виглядати?

Так промовляла тричі і чекала на гавкіт собаки. З якої сторони пес залає, то з цієї й буде її наречений.

8. Дівчат посилали по дрова. Вони брали по в'язанці, поверталися назад і тоді їх рахували. Якщо була парна кількість, то бути весіллю.

9. Також вірили, що можна на дзеркалі свою долю впізнати. Твер­дили, що дзеркало долю віщує, але не кожна дівчина ворожитиме, бо треба бути відважною, не боятися. У тій ворожбі дівчина має бути наодинці, щоб не було в кімнаті ні душі. Треба сісти перед дзеркалом, а з обох боків свічки засві­тити й такі слова говорити:

      Я тебе, дзеркало, питаю,
      З ким я свою долю злучити маю?
      З'єднати з Іванком прошу,
      Бо його в серденьку ношу.

Тричі треба так казати. Тоді відвернутися від дзеркала та із заплющеними очима знову промовляти:

    Святий Андрію, допоможи,
    Судженого мого покажи!
    Ворожу на свій вінок,
    Прошу захисту від зірок! 

     Дай, Боже, шлюбу дочекати,
     Мене з Іванком звінчати.

Відтак зразу різко повернутися і на дзеркало подивитися, але не жахнутися. Адже в дзеркалі може не бути обличчя Івана, а незна­йомого пана. Коли за перший раз не вийде, то дівчина повто­рювала ті ж слова тричі, якщо ж нічого не виходило, то повторювала наступного року, - бо це означало, що її доля ще десь блукає.

10. Коли вже дівчата лягали спати, то так робили, щоб мати змогу в сні свого судженого оглядати: під ліжко ставили миску з водою, а зверху - дощечку (ніби кладку через річку) і так просити:

      О дай же, Боже, молодій мені,
      Щоб приснився мій суджений вві сні.
      І Тебе, Святий Андрію,
      Я прошу, як умію:
      Святий Андрію, допоможи,
      Мене сьогодні не залиши!
      Ой ти, місточок, та не хилися,
      А ти, Іванку, мені приснися.
      Перейди річку - биструю воду,
      Й веди до шлюбу мене, молоду.

Перш ніж заснути, повторювали ці слова кілька разів.

11. Щоб знати, яку професію матиме суджений, дівчата ішли на город, розкопували землю, в пригорщі набирали, приносили до світлиці та пильно її розглядали. Якщо знаходили тріску, то майбутній чоловік буде теслею; якщо залізо чи цвях - буде ковалем, якщо скло - склярем. А якщо земля без домішок, то буде хліборобом. Ниточку чи стебло віднайдете, то суджений буде добрим сім'янином; коли пір'я, то буде вчений чоловік; якщо камінчик, то впевнено йтиме до мети; а коли знайдете вуглинку, то буде нещасливий шлюб.

12. Ворожать ще так: дівчина набирає насіння коноплі, виходить на подвір'я і так промовляє-співає:

      О Святий Андрію,
      Конопельку сію... 
      Добре заволочу,
      Бо заміж вийти хочу...

А як усе розсіє, то зразу насіннячко збирає, яке розсівала, в світлицю приносила і рахувала. Якщо буде парна кількість зернин, то скоро буде ця дівчина у парі жити. 

13. Дівчата вибігають на вулицю, зупиняють першого зустрічного та питають у нього ім'я. Вірять, що таке ім'я буде у майбутнього чоловіка.

14. І досі дівчата на Андрія на підвіконні ставлять у воду гілочку вишні чи яблуні або гілочку бузкову чи черемхову. Коли розквітне до Різдва, то буде ця дівчина щаслива. Кладучи гілочку у воду і приказують:

      Святий Андрію,
      Маю на Тебе надію:
      Дай, щоб вишня зацвіла,
      А мою долю на поріг привела.

15. Дівчата дуже прагнули знати, якого будуть мати чоловіка: багатого чи бідного. Для того брали навманняполіно і його розглядали. Якщо поліно сукувате, то чоловік багатий буде, а якщо - гладеньке, то бідний посватає.

16. Також випікали коржики - "балабушки". Кожна дівчина свій коржик якось позначала, щоб упізнати. Клали їх на стільчик, а в кімнату собаку впускали. Чий коржик собака з'їсть, ця дівчина швидше за подруг вийде заміж. 

На Україні побутувало дуже багато найрізноманітніших ворожінь. Ми знаємо лише маленьку часточку ритуалів та обрядів "Андріївських вечорниць" наших предків. Проте і досі "Андріївські вечорниці" - це веселе і колоритне дійство, жарти і сміх, який охоплює не тільки молодь, а і старше покоління. Це збитки, жарти, пустощі, здебільшого хлопців, які дозволяються тільки в Андріївську ніч

Дівчина. Дівчата, дівчата, дивіться, та ж Гриць заснув

Гриць.Що? Я не спав

Пісня «Грицю, Грицю, до роботи»

Д. Грицю, Грицю, до роботи

Х. В Гриця порвані чоботи

Д. Грицю, Грицю, до телят

Г. В Гриця ніженьки болять

Д. Грицю, Грицю, молотити

Х. Гриць нездужає робити

Д. Грицю, Грицю, врубай дров

Х. Кахи, кахи не здоров

Д. Грицю, Грицю, роби пліт

Х. Я не можу , я захрип

Д. Грицю. Грицю, до Марисі

Х. Зараз, зараз, уберуся

Хлопець. А давайте, хлопці, небилиці розказувати будемо

У раю річка сметани тече, а над річкою дерева ростуть

Замість листків – вареники. А під тими деревами люди лежать

Як хтось з них їсти захоче, відкриє рот, а вареник зараз у сметану бульк, вилине, перекотиться і прямісінько у рот. Тільки встигай пережувати. Вирішив я собі до них пристати. Кажу : «Чи можу я тут прилягти?» А він на мене луп очима і питає « Твій батько ким був?»

Хліборобом, звісно. А він на мене визвіриться і говорить «Ану йди звідси, тут самі нероби лежать»

Хлопець: Слухайте сюда, хлопці! Ми з Юрком розібрали пліт Катеринці Романа Федорового! Ні одного кілка вранці не знайде. Буде йому за те, що не пускав дочку на вулицю!

Хлопець: А ми з Штеваном ворота Івана Пісного кинули у річку.

Хлопець: Я бачив, як хлопці з горішнього кута викотили вуйкові Петрові на город воза з сусідньої хати.

Хлопець: А ми із Миколою моєму сусідові розкидали сіна по саду, аж до самої дороги стежку зробили.

Хлопець: Та кілько того сіна! Мій тато розказував, що, коли він парубкував, то копицю з хлопцями розібрав до ранку моєму дідові, - за те, що не дозволяв своїй дочці, тепер уже моїй мамі, зустрічатися з ним.

Хлопець: Побешкетували ми добряче

Дівчина:  Хлопці бешкетують. І їм люди вибачають, бо самі колись молодими були.

Калита

Гриць. А тепер настав час покласти нашу калиту на святковий стіл

Чи до пісні, чи до танцю в нас охота стала

Наша рідна Україна таночками славна

Заспіваєм, затанцюєм, ще й притупом вдарим. Веселіться , добрі люди, зараз польку вшкварим

-         Вже вечірній морок висне, нічка зорі запалила ,українська наша пісня серце й душу звеселила

Пісня « І шумить, і гуде…» (хлопці і і дівчата) (1 куплет)

І шумить, і гуде, дрібний дищик іде

А хто ж мене молодую та й додому одведе

Обізвався козак на солодкім меду,

Гуляй, гуляй, дівчинонько, я додому одведу

Хлопець. Та, мабуть давайте, люди, за гостину дякувать будем. За те, що нас приймали і за те, що частували

Дівчина. А тепер хочемо вам побажати, щоб була багата ваша хата і ділами, й пирогами, і друзями, і гостями

Дівчина. Ще бажаємо вам сили, щоб ніколи не хворіли. Хай стежки встеляються квітом-рястом, зичимо здоров’я,  миру, щастя

Пісня «І в вас, і в нас все буде гаразд»

Дівчина. Ми гуляли, веселились, усім весело було, вечорниці завершились і , здається, все пройшло

Хлопець. Ні, так просто не проходить, в серці струночка бринить. Про шкільні ці вечорниці спомин в серці буде жить

Дівчина. Зі святом вас, Андрії, Андріївни, Андрійовичі. Нехай вогонь у ваших серцях не згасає на добро і радість людям на многії і благії літа

Пісня «Многая літа»

Ведуча1:

На всі світи Й віки ти озИрнись ,

Де слово перше вимовив колись,

Де пісня мамина і пестила і гріла,

Ввійшла життям у душу і у тіло,

Живила серце Й соком калиновим,

А коли виріс, стала на порозі

Водою й хлібом  з житньої зорі.

Ведуча2:

Не дай же їй сліпим метеоритом

Хай ще гарячим пролетіть над світом,

Не дай умерти серед нас живих,

Хоч скільки б там не обсідало лихо,

Не дай забутися, з якого роду,

З якого кореня у світі почались.